Коли ми говоримо про найбідніші країни планети, ми оперуємо не лише сухими цифрами, а й долями мільйонів людей. За даними Міжнародного валютного фонду (IMF), у 2024-2025 роках Південний Судан стабільно займає перше місце серед найбідніших країн світу за показником ВВП на душу населення.
У цій статті використовується ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (PPP) – саме цей показник МВФ найчастіше застосовує для порівняння рівня життя між країнами.
Чому Південний Судан – найбідніша країна світу
Південний Судан здобув незалежність у 2011 році після тривалого конфлікту з Суданом. Проте замість економічного зростання країна майже одразу занурилася у громадянську війну, політичну нестабільність та економічний колапс.
За оцінками МВФ, ВВП на душу населення (PPP) у Південному Судані у 2024-2025 роках становить приблизно 700-900 доларів США, що є найнижчим показником у світі. За номінальним ВВП ця цифра ще нижча.
Економіка країни критично залежить від нафти, а будь‑які перебої з експортом – зокрема через конфлікти в регіоні та пошкодження інфраструктури – миттєво призводять до бюджетної кризи. У 2023-2024 роках державні службовці місяцями не отримували зарплати, що лише посилило гуманітарну катастрофу.
Масштаби гуманітарної кризи
За оцінками міжнародних гуманітарних організацій, понад 60% населення Південного Судану (приблизно 8-9 мільйонів людей) потребують гуманітарної допомоги. Брак їжі, чистої води, базової медицини та безпеки став повсякденною реальністю для мільйонів людей.
Топ‑5 найбідніших країн світу (IMF, 2024–2025)
| Місце | Країна | ВВП на душу населення (PPP, $) | Коментар |
| 1 | Південний Судан | ~700-900 | Громадянська війна, залежність від нафти |
| 2 | Бурунді | ~900-1 100 | Аграрна економіка, слабка інфраструктура |
| 3 | Центральноафриканська Республіка | ~1 100-1 300 | Політична нестабільність, конфлікти |
| 4 | Малаві | ~1 400-1 700 | Низька продуктивність с/г, бідність |
| 5 | Мозамбік | ~1 600-1 900 | Повстання на півночі, нерівний розвиток |
Позиції 6-10 у різних рейтингах можуть змінюватися (ДР Конго, Ліберія, Мадагаскар, Сьєрра‑Леоне, Ємен), оскільки показники залежать від року та методології підрахунку.
Чому ці країни залишаються найбіднішими
Війни та нестабільність
Збройні конфлікти є головною причиною крайньої бідності. У Південному Судані громадянська війна з 2013 року зруйнувала економіку, змусила мільйони людей покинути домівки та зробила неможливим нормальний розвиток сільського господарства й бізнесу.
Корупція та слабке управління
Навіть країни з багатими природними ресурсами – такі як ДР Конго чи Центральноафриканська Республіка – залишаються бідними через корупцію, неефективні державні інститути та відсутність верховенства права.
Кліматичні фактори
Посухи, повені та деградація земель безпосередньо знищують джерела доходу для населення. Для країн, де більшість людей займається натуральним сільським господарством, це означає прямий шлях до голоду.
Колоніальна спадщина
Колоніалізм залишив після себе слабкі інститути, економіки, орієнтовані на сировину, та майже повну відсутність власної промисловості. Ці структурні проблеми не були подолані й досі впливають на рівень життя.
Як живуть люди у найбідніших країнах
Для більшості населення життя – це постійна боротьба за їжу та воду. Сім’ї витрачають до 70–80% усіх доходів на харчування, не маючи можливості інвестувати в освіту чи медицину. Навіть базові захворювання часто стають смертельними через відсутність лікарень і ліків.
У таких умовах освіта залишається розкішшю. Наприклад, у Малаві та Бурунді лише невелика частина молоді має доступ до вищої освіти, що замикає коло бідності на покоління вперед.
Чи можливий вихід із бідності?
Міжнародна допомога рятує мільйони життів, але вона не вирішує системних проблем. Реальні зміни можливі лише за умов:
- припинення збройних конфліктів;
- зниження рівня корупції;
- інвестицій у базову інфраструктуру;
- розвитку освіти та охорони здоров’я;
- справедливого використання природних ресурсів.
Висновок
Південний Судан сьогодні є найбіднішою країною світу, і цей статус – наслідок не однієї причини, а поєднання війни, слабкого управління, кліматичних викликів та історичних проблем. Бідність тут – не абстрактна статистика, а щоденна реальність мільйонів людей.
Розуміння справжніх причин крайньої бідності – перший крок до її подолання. Без системних змін навіть найбагатші природні ресурси не зможуть забезпечити людям гідне життя.
Поширені запитання
За даними Міжнародний валютний фонд, у 2024-2025 роках найбіднішою країною світу за ВВП на душу населення (PPP) є Південний Судан.
PPP враховує реальну купівельну спроможність грошей усередині країни, тому краще відображає рівень життя населення, ніж номінальний ВВП.
У 2024-2025 роках ВВП на душу населення (PPP) у Південному Судані становить приблизно 700-900 доларів США, що є найнижчим показником у світі.
Головні причини – тривала громадянська війна, політична нестабільність, корупція, слабкі державні інститути та критична залежність економіки від нафти.
Окрім Південного Судану, до п’ятірки також входять Бурунді, Центральноафриканська Республіка, Малаві та Мозамбік.
Понад 60% населення країни, тобто близько 8-9 мільйонів людей, потребують постійної гуманітарної підтримки.
Так, але лише за умови припинення конфліктів, боротьби з корупцією, розвитку інфраструктури, освіти та справедливого використання природних ресурсів.
Наявність ресурсів не гарантує добробуту без ефективного управління, політичної стабільності та інституцій, що забезпечують справедливий розподіл доходів.
